Історичний міф про Трипільців

ПОЕМА ( ІСТОРИЧНИЙ МІФ)  
5.ПРО ЛЮДЕЙ (Арійці, Трипільці) 15 Арійців творить, оживляє, Та й ними Землю заселяє. На Раси й Мови поділяє, По Материках всіх розміщає. Надлюди Бога допекли Й так на Арійців завели, Що фізичні дані та духовні, Котрих в Надлюду було повно, Бог вже Арійцям не дає, Їм лиш Підсвідомість додає. 16 Й все те, що сам в Надлюдь вселив, Він у Підсвідомості закрив. Хоч обійшовсь з Арійцем строго, Але зробив царем живого. Спочив . Вирішив узнати Чим Люд живе. Та й ну літати По Материках. То ж подивився, Як Люд на землях розмістився, Чи що в них є й чого немає, Там щось додасть, тут - відбирає. Щоб було бачить, чути, їсти й пити - Ну треба ж Людям якось жити! 17 Та як там з неба не високо, Коли на Землю кинеш оком, Щось любе хочеш розпізнати. Бог почав думати й гадати. Бог любить Трійцю і кохає, На Материки він поглядає, Та любе місце обирає, Його Трипіллям називає, Й сюди Арійців поселяє. Всім необхідним наділяє. 18 Тут Арії Трипільцем стали, В степах Трипілля кочували, Потім осіли. Бо вони Собі ремесла завели. Жили в общинах всім селом, Кохались любим ремеслом. Ось так собі, Арійців масу Бог обернув в Трипільську расу. Та до Землі прилаштував , Чорнозем і клімат добрий дав. 19 Стали Землею промишляти, Хвалити Бога й прославляти. Коли з Землею працювали, То на три поля поділяли, Різним злаком засівали, Бо родючість зберігали! Кожному Трипільцю для почину Бог подарував по три дружини. І в кожної, так повело, По троє діточок було. 20 На всіх три хати будували, Три рази їли і раз спали. На сон часу не вистачало - З ранку до ночі працювали. Жінки берегинями були, Дітей ростили, дім вели. Чоловіки в степу й у полі В трьох справах зналися на волі: На диких звірів полювали, Та чорноземи обробляли, 21 Стада пасли. Трьох видів ж знову - Свині, Коні та Корови. Все по три було в Трипільців, Бо Бог завжди любив лиш трійцю. Все, що по дому – виробляли, Самі вдягались та взувались, З ремесел їжу учиняли. Найперший харч у них – це сало! Був хліб, мали й до хліба, І на сніданок й до обіду. 22 А на вечерю пізнім часом Трипільці їли свіже м’ясо. На зиму ж собі припасали Зерно, дрова й, звичайно ж, сало. Відпочивать вони любили: В неділю Богові молились, А коли з храму повертали, Гуртом співали й танцювали. Почаркувать Трипільці вміли, Смачно поїсти і випить в міру. 23 Три чарки міра їх була - Старі - при настрої, молодь – цвіла! Жили, трудились, воювали: Все що надбали – захищали. Коли Китай лише дрімав, Єгипет грамоти не мав, А Рим ще навіть не родився, Трипілець Богу вже молився. Мав свою мову, письмена - Не все понищив Сатана! 24 Кам’яну могилу всякий знає, Вона дещицю зберігає. Тому нащадки тут копають, Всюди риють, відкривають… Надлюди Бога шанували Й життя в мільйонах рахували. Людині, тому ж таки Арійцю, Чи Богу любому Трипільцю - Рахунок вже на тисячі, А всім нащадкам – лиш віки. 25 Люд родиться, множиться, старіє, Добро чи Зло навколо сіє, Має Нюх і Зір та Слух, То ж їм потрібен Вождь, Пастух. Племена Вождів собі обрали. Нації - Князів понаставляли. Сатрапи вибились в Царі, Тут - Імператори, там - Королі. Як Народ прав набрав дощенту - Очільник став вже Президентом. 26 Спадок всевладдя ліквідували, Вибори очільника організували. Так все проходить, все минає. Бог трудиться, життя триває... Бог один. Трипільці знали, Його любили й шанували. Та поділ в Світі панував І Бог ділитись в них почав: Для Сонця, Вітру чи Води - Кумирів тягнуть всі сюди: 27 Божки, Божечки, Боженята Та кожному - повага й свято! Ось так й пішло, мов запрягли - З Бога Єдиного – Боги… А Бог не раз віщав з ефіру: «Не сотвори собі Кумиру!» Гидотно Богу про це знати - За гріх такий – страшна відплата! В степи й поля, що Трипілець має, Кочівників він засилає.