Вбрання племен трипільської культури.

Вбрання племен трипільської культури.
Поступальний розвиток людського буття в кожній історичній добі відзначався епохальними відкриттями і винаходами, що ставали кожен раз циглинкою в розбудові загально-людської цивілізації. Епоха енеоліту, в цьому плані, є фундаторською, оскільки дала людині перший метал - мідь, а відтак нову форму діяльності - металовиробництво; колесо і пов'язаний з ним колісний транспорт з використанням тяглової сили і, отже, орне землеробство; гончарні верстат і печі, що підняло якість виробництва кераміки; ткацький верстат, що відкрив еру виробництва тканин. Успадкований від часів палеоліту потенціал технічного мислення в ІУ тис. до н.е. дав вагомі результати. 3 появою цих винаходів економічний і культурно-естетичний розвиток тогочасного населення стрімко почав набирати нових категорій якості. Ера землеробства і скотарства, яка переорієнтувала духовний потенціал автохтонів на нові аспекти мислення, стимулювала формування нових ідолів поклоніння, пов'язаних з явищами і законами природи. Космогонічні символи, які з'явились в результаті процесу нового мислення, в поєднанні з тотемними кононами палеоліту утворили повну картину світосприйняття, яка охопила всі аспекти природнього середовища, створивши цілісну картину світу, а відтак і нову форму віросповідання - язичництво.
У контексті розвитку землеробства і скотарства, технології виробки міді більш глибинними стають знання людини, які набувають характеру взаємодії і взаємовпливовості технічного і духовного мислення. Відбувається процес формування ідеологічних канонів, які набирають чинності у культових язичницьких віруваннях. Всі ці субстанції життєдіяльності людини, трансформуючись через творчу думку і художню діяльність, склали мистецький стиль епохи енеоліту. Глибоке відчуття законів гармонії, природня інтуїція краси, творча уява і смак у постійному процесі пізнання істини створили нові стильові канони мистецтва даної епохи, які можна охарактеризувати як "пластичний символізм".			Ритуальне вбрання жриці та її оточення (ранній етап енеоліту).
Зображення на рітуальному посуді. Слободка-Західна, Тимкове (Олександрівка).
Матеріальна основа, технічні можливості і духовне середовище стали родючою основою для формування концепції первістків "праукраїнської" культури - релігійних вірувань, обрядів, фольклору, міфології і, як відображення матеріального і духовного факторів, - одягу. Сталий спосіб життя сприяв розквіту гончарного мистецтва, прядіння і ткацтва. З вдосконаленням процесу виготовлення тканин прискорюється і сам процес виготовлення одягу та його художнього оформлення. За рівнем досягнень і можливостей в матеріально-духовній сфері і розвитком естетичних потреб одяг доби енеоліту за своїми складовими стає різноманітнішим. Він набуває статусу "вбрання " і як субстанція матеріальної культури починає активний саморозвиток, отримавши від технічних досягнень неоцінені можливості - ткацький верстат. Диференційні зміни в соціальній структурі суспільства і майнове розшарування, з одного боку, і технологічні можливості, з другого, впливали на якість і різноманітність компонентів вбрання.
		____Реконструкція одягу епохи енеоліту базується на культурах основних __груп племен, які в складали тогочасне населення України. Різномаїття __археологічних культур і стан їх матеріально-культурного розвитку був __неоднаковий і мав свої внутрішні відмінності, на що вказують керамічні __вироби, знайдені в різних регіонах України. Саме за матеріалами __керамічного посуду і антропоморфної пластики відроджується __принципова особливість вбрання і його декору епохи енеоліту. __Звичайно, одяг шеститисячолітньої давнини не зберігся до наших днів, __але ми маємо унікальний археологічний матеріал, який відображає __культуру даної епохи в цілому. Повсякденне вбрання трипільських жинок (ранній етап енеоліту).   Антропоморфна пластика (Лука-Врублевецька) та крій одягу типу безрукавного калазіриса, кохти і спідниці.
Жіночі зображення на кераміці та крій одягу типа кандіса культури Трипілля-Кукутені.
По-перше, це кераміка - кухонна, припасова і ритуальна зі складними і вишуканими орнаментальними композиціями, які відтворюють давню релігійну символіку солярно- лунарного космогонічного культу з умовно- стилізованими зображеннями жіночих ритуальних костюмів (ранньотрипільське поселення Олександрівка; зображення на кераміці трипільсько- кукутенської спільноти). По-друге, це жіночі керамічні статуетки з нанесеними на них елементами ритуального одягу і татуюваннями - символом родючості Великої Праматері, охоронниці сім'ї і добробуту, що належать до ранньотрипільських знахідок. По-третє, це аналогії з культурами сусідніх споріднених племен (баян, кукутені, шумеро- аккадська, хурітська культури), з якими трипільці мали певні стосунки, на що вказує найдавніша пам'ятка нашої землі ще з часів палеоліту - Кам'яна могила.		Вбрання трипільських жинок (ранній етап енеоліту).
Відчуття ритму орнаментальних композицій, які несли в собі не тільки пластично-гармонійні високохудожні якості, а й системи конкретної оповіді релігійних ритуалів, лягло в основу як розпису керамічного посуду, інтер'єрів житла, так і декорування одягу. Складені в логічно послідовну систему знаки-символи, повторюючись, створюють пластичну композицію нескінченності життєвих процесів - орнамент життя. Усі найважливіші весняно-літні обряди були пов'язані з молінням про небесну воду, що запліднює землю новим урожаєм, як материнське молоко дає життя новому поколінню. Небо з його запасами вологи, зміна пір року, круговорот часу, круговорот життя - основа світосприйняття хліборобів, яка втілилась у ритуальних дійствах і дійшла до нашого часу в обрядах русальської ночі, Купала, обжинків. Саме навколо небесної води як причини родючості створюються магічні ритуали та жертвування, що не тільки сприяє формуванню орнаментальних умовно-сюжетних композицій на розписах, але й виявляється у самих формах ритуального посуду (вази у вигляді жіночих грудей та пластичних жіночих фігур).
Ритуальне вбрання до весняного свята (пізній етап енеоліту)		В ІУ тис. до н.е. сформувались основи релігійних культів. Вони супроводжували людину протягом багатьох тисячоліть, дійшовши до нас в обрядах, звичаях, фольклорі, усній народній творчості, ведах, релігійних пост-язичницьких православних святах. Формування стилістики трипільського орнаменту з його духовно-символічним змістом відбилося на всіх видах художньої діяльності людини і, насамперед, у мистецтві оформлення одягу - вишивки, аплікації, розпису. Жіночий одяг часів трипільської культури був різноманітним і багатодекорованим. Про це свідчать археологічні знахідки, серед яких виділяються жіночі теракоти трьох видів: оголені з розписом, оголені з елементами одягу і одягнені. Надзвичайно пластичні форми з підкреслено характерними особливостями силуетів одягу на них дають можливість модулювати форми одягу, які існували на той час.
			Антропоморфні фігурки (Поліванів яр, Кошилівці)
У формах і декорі ритуальних жіночоподібних ваз простежується не тільки характерний силует вбрання, а й його оформлення. Трипільські жінки рясно декорували свій одяг розписом, вишивками, аплікаціями, носили прикраси, традиційно татуювали своє тіло, вміли робити нарядні зачіски; успадкувавши з попередніх часів технику в'язання і плетіння, виготовляли своєрідні головні убори - сітки, шапочки. Крім того, вони прикрашали свій побут, любили гарний посуд, оздоблювали житло примхливими візерунками, що нагадує розпис українських хат (є керамічні модельки жител, інтер'єрів та іграшок). Природні естетичні потреби людини, врівноваженість і гармонія у використанні художніх засобів, а відтак діалектика мистецького смаку в поєднанні з матеріальними можливостями в різні історичні епохи мали вплив на формування фактурно-декоративних прийомів оформлення вбрання. Орнаментально-композіційне мислення концептуально впливало не тільки на жіночоподібні рельєфи кераміки, антропоморфну пластику, а й на тіло, одяг, прикраси. Змінювались соціально-економічні формації й матеріальні можливості, але незмінним залишалось протягом тисячоліть невблаганне бажання жінки прикрашати все навколо себе - одяг, житло, посуд, чоловіків. Сила жіночої інтуїції, стабільність і відданість релігійним канонам збереглися протягом всього поступального розвитку історії, втілюючись у символіку магічних вірувань, обереговості і родючості через декоративні прийоми оздоблення одягу. Якщо в господарському і суспільному житті провідну роль відігравали чоловіки, то в області життя духовного і мистецького - жінки.
Різновиди повсякденного чоловічого вбрання.		Енеолітичний одяг часів Трипільської культури був багато насичений розписом. "Матиссівський" декор заповнював майже весь силует вбрання, що само по собі не потребувало додаткових прикрашувань. Тому за археологічними матеріалами цього часу майже немає прикрас або вони незначні. В основному це нечисленні мідні браслети, талісмани і зразки з черепашок, що в цілому не заважали декоративності розпису. Вони виконували функцію оберегів. Різноманітне взуття, дивовижні зачіски та головні убори в поєднанні з багатодекорованим одягом, створювали підкресленно-пластичні силуети, унікальні і самобутні комплекси вбрання, що складалися на території України у V-ІІІ тис. до н.е., раніше Єгипетської культури. Мандруючи стежками історії, ми пізнаємо її глибинну неосяжність, що через тисячоліття відкриває таємниці буття нашого народу, могутню силу його духовного коріння, відчуваємо неопосередкований контакт з минулим. На хвилююче для кожної свідомої людини, для кожного українця питання: "Хто ми? Якого батька діти?"- є відповідь: "Ми - звідси! Наше духовне коріння - тут, воно має вік у сім тисяч років!"
		Будьмо гідними цієї величі! Віддаючи данину нашим мудрим і талановитим предкам, вибачаючись за наше історичне невігластво, будемо пізнавати, вивчати і цінити предковічну культуру українського народу і передамо у спадок наступним поколінням